Роль соціальних мереж у договірному праві
Соціальні мережі у сучасному світі є не лише майданчиком для спілкування та обміну інформацією, але й важливим фактором, який впливає на різні аспекти юридичної практики. Зокрема, соціальні мережі стали значущим чинником в контексті договірного права.
За допомогою соціальних мереж учасники правовідносин можуть обговорювати умови співпраці, укладання відповідних угод, що впливає на їх інтерпретацію та виконання, оскільки публічно висловлений намір може бути визнаний юридично обов’язковим.
Водночас матеріали, які містяться у соціальних мережах можуть використовуватись як докази у договірному спорі. Зокрема, мають важливе значення текстові повідомлення, коментарі, або навіть публікації, які дозволяють визначити різні юридичні аспекти правовідносин.
Електронне листування: судова практика
У цьому вимірі варто звернути увагу на правову позицію Великої Палати Верховного Суду викладеної у постанові від 21 червня 2023 року у справі № 916/3027/21, згідно якої суд може розглядати електронне листування між особами у месенджері (як і будь-яке інше листування) як доказ у справі лише в тому випадку, якщо воно дає можливість суду встановити авторів цього листування та його зміст.
«Верховний Суд послідовно додержується правової позиції про те, що роздруківки електронного листування не є ані письмовими доказами, ані електронними документами (копіями електронних документів) в розумінні частини першої статті 5 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг», які могли б, з урахуванням інших наявних у справі доказів, достовірно підтвердити факти укладення між сторонами договорів та їх виконання в конкретних відносинах.
Водночас, якщо з урахуванням конкретних обставин справи суд дійде висновку про те, що відповідне листування дає змогу встановити його учасників та може підтверджувати ті чи інші доводи сторін, наприклад, щодо наявності між ними відповідних відносин, ведення певних перемовин тощо, суд може прийняти таке листування як доказ і в такому разі надати йому оцінку сукупно з іншими доказами у справі», — зазначає Велика Палата.
Подібним чином обмін повідомленнями, спільна участь в групах, реакції на публікації – усе це може розглядатися як прояви волі створення де-факто договорів між користувачами.
Так Верховний Суд у постанові від 04 жовтня 2023 року у справі № 991/2396/22 фактично визнав листування в месенджері «WhatsApp» свідченням спілкування осіб щодо вчинення цивільно-правової угоди.
«За таких обставин, обґрунтованим є висновок апеляційного суду про відсутність порушень щодо дослідження переписки в месенджері «WhatsApp» між ОСОБА_3 та ОСОБА_1 , яка у сукупності з іншими доказами свідчить про їх спілкування щодо продажу активів, відносно яких вирішувалось питання про їх необґрунтованість», — підкреслено у постанові.
Емодзі як елемент згоди
Не менш цікавою в аспекті електронного листування є практика закордонних правників, зокрема, у Латвії де судова колегія із цивільних справ Ризького обласного суду вирішила, що емодзі «палець вгору» у службовому листуванні можна трактувати як письмову згоду.
Згідно з матеріалами справи, фахівець працював віддалено; керівництво наказало йому прийти в конкретний день до офісу, використовуючи повідомлення в месенджері Slack. Працівник залишив реакцію «палець вгору» на попередження, але у вказаний день не з’явився на зустріч, за що був звільнений.
Суд при вирішенні трудового спору керувався положеннями Цивільного кодексу Латвії, яке визначає, що при сумнівах стосовно сенсу слів, слід керуватися їхнім значенням і чітко вираженим або продемонстрованим наміром сторін угоди.
Далі суд вирішив скористатися тлумаченням емодзі з Кембриджського словника, де «палець вгору» визначається як «підтвердження чогось». Судді зазначили, що позивач не міг не розуміти значення цього емодзі.
Подібним чином у Канаді місцевий суд прирівняв емодзі «палець вгору» до цифрового підпису.
За обставинами справи, позивач замовив у відповідача 86 тонн льону у 2021 році. Деталі угоди сторони погоджували у телефонному режимі, після чого позивач надіслав відповідачу текстове повідомлення з контрактом на доставку та проханням: «будь ласка, підтвердьте контракт на льон». Відповідач відповів на повідомлення емодзі з великим пальцем вгору, проте льон так і не був доставлений у визначений контрактом термін.
Суд королівської лави Саскачевану прийняв сторону позивача, посилаючись на визначення словника Dictionary.com, яке стверджує, що емодзі «палець вгору» використовується для вираження згоди, схвалення або заохочення в цифрових комунікаціях.
Суд також підкреслив, що хоча підпис є «класичним представленням» підтвердження особи, це не заважає людині використовувати сучасні методи, такі як емодзі, для підтвердження контракту, і що емодзі можна використовувати як цифровий підпис.
«Я згоден, що ця справа є новою (принаймні в Саскачевані), але тим не менш, цей суд не може намагатися зупинити хвилю технологій і загального використання», — підсумував суддя.
Висновки
Отже, як можна побачити із релевантної судової практики, соціальні мережі революціонізують підходи до договірного права, роблячи його більш гнучким, динамічним та адаптованим до сучасних засобів комунікації.
Разом із тим цей новий аспект породжує низку юридичних викликів, такі як правовий статус емодзі, що, безперечно, можна визначити як інструмент, придатний для вираження згоди чи підпису у сфері віртуальних комунікацій.
