Термін дії авторського права та суміжні прав

Для авторів та користувачів надзвичайно важливо розуміти, термін дії авторського права та строк охорони авторських прав. Ці поняття визначають, як довго твір захищено законом і коли він переходить у суспільне надбання. Також існують суміжні права, які хоч і пов’язані з авторськими, мають свої особливості та строки охорони. У цій статті ми детально розглянемо відмінності між авторськими та суміжними правами та специфіку їхньої дії.

Розділ 1: Термін дії майнових прав автора

На відміну від особистих немайнових прав, які є довічними, майнові права автора діють протягом обмеженого строку. Визначення цього строку є надзвичайно важливим, адже саме він встановлює період, коли автор (або його правонаступники) має виключне право контролювати використання твору та отримувати від цього вигоду. Після закінчення цього строку твір переходить у суспільне надбання.

1.1. Загальне правило визначення строку дії авторського права в Україні

В Україні, як і в більшості країн світу, що приєдналися до міжнародних конвенцій, загальне правило визначення термін дії авторського права базується на тривалості життя автора. Згідно з українським законодавством, строк охорони авторських прав на твір діє протягом усього життя автора і 70 років після його смерті.

Цей строк починає відлік з 1 січня року, наступного за роком смерті автора. Наприклад, якщо автор помер у будь-який день 2050 року, строк дії його майнових прав спливає 31 грудня 2120 року. Такий підхід до визначення строку охорони є стандартом, встановленим міжнародними договорами (зокрема, Бернською конвенцією), і має на меті забезпечити достатній період для отримання економічної вигоди як самим автором, так і двома найближчими поколіннями його спадкоємців. Цей період стосується виключно майнових прав; особисті немайнові права автора, як ми вже згадували в попередній статті, є необмеженими у часі.

1.2. Особливості визначення строку для співавторства

Якщо твір створено у співавторстві, тобто двома або більше фізичними особами, які своєю спільною творчою працею створили твір, правило визначення строку дії майнових прав дещо змінюється. У цьому випадку авторське право діє протягом усього життя кожного із співавторів, а 70-річний строк відраховується після смерті останнього співавтора, який пережив інших.

Наприклад, якщо твір мають два співавтори, один з яких помер у 2040 році, а інший – у 2055 році, то 70-річний строк охорони почне відраховуватися з 1 січня 2056 року і спливе 31 грудня 2125 року. Таке правило покликане забезпечити охорону твору протягом життя всіх його безпосередніх творців та стандартний строк після смерті останнього з них. Це стосується як випадку, коли внесок співавторів є неподільним, так і випадку, коли кожен співавтор створив свою частину твору, яку можна використовувати окремо (наприклад, музика і текст пісні), якщо інше не передбачено угодою між ними.

1.3. Строк дії авторського права на анонімні та псевдонімні твори

Що робити зі строком охорони, якщо ім’я автора залишається невідомим для публіки? Для анонімних або псевдонімних творів (коли псевдонім не дає змоги ідентифікувати автора) законодавство встановлює інше правило. Строк дії авторського права на такі твори спливає через 70 років після того, як твір був вперше правомірно оприлюднений (тобто вперше став доступним для публіки).

Наприклад, якщо анонімна стаття була вперше опублікована у 2025 році, майнові права на неї діятимуть до 31 грудня 2095 року. Це правило застосовується, оскільки неможливо відрахувати строк від смерті автора, якщо його ім’я невідоме.

Однак, якщо протягом цього 70-річного строку автор анонімного чи псевдонімного твору розкриє свою особу або його особа буде безсумнівно встановлена, то з цього моменту застосовуватиметься загальне правило – строк дії авторського права протягом життя автора та 70 років після його смерті. Відлік у цьому випадку також почнеться з 1 січня року, наступного за роком смерті.

1.4. Строк дії на твори, опубліковані посмертно

Існують випадки, коли твір не був оприлюднений за життя автора, а став доступним для публіки лише після його смерті. Для таких творів законодавством також передбачено особливе правило визначення строку охорони майнових прав.

Якщо твір вперше правомірно оприлюднений після смерті автора, строк дії авторського права на нього спливає через 70 років після дати його оприлюднення.

Наприклад, якщо рукопис автора, який помер у 2050 році, був вперше опублікований його спадкоємцями у 2060 році, 70-річний строк охорони почне відраховуватися з 1 січня 2061 року і спливе 31 грудня 2130 року. Це правило забезпечує охорону таких творів протягом значного періоду після їхнього виходу у світ, даючи можливість спадкоємцям реалізувати майнові права.

1.5. Початок відліку строку дії

Щоб уникнути плутанини, законодавством чітко встановлено правило щодо початку відліку 70-річного строку охорони майнових прав автора. Незалежно від того, за яким принципом визначається строк (від смерті автора, останнього співавтора, чи від дати оприлюднення твору), відлік завжди починається з 1 січня року, наступного за роком, в якому відбулася юридично значуща подія (смерть автора/співавтора або правомірне оприлюднення твору).

Тобто, якщо подія (смерть або оприлюднення) відбулася 15 березня 2050 року, 70-річний строк почне відраховуватися з 1 січня 2051 року. Якщо подія відбулася 20 грудня 2050 року, строк також почне відраховуватися з 1 січня 2051 року. Це уніфіковане правило спрощує розрахунки та робить їх більш передбачуваними.

Розділ 2: Перехід творів у суспільне надбання

Майнові права автора не діють вічно. Після закінчення строку їхньої охорони, який ми детально розглянули в попередньому розділі, твір переходить в особливий статус, що відкриває нові можливості для його використання широким загалом.

2.1. Що означає “суспільне надбання”?

Коли говорять, що твір перейшов у суспільне надбання (англ. public domain), це означає, що на цей твір більше не поширюється виключне право автора (або його правонаступників) контролювати його використання. Такий статус твір набуває, як правило, після закінчення встановленого законом строку дії майнових авторських прав. Це, по суті, означає, що твір стає доступним для вільного використання будь-якою особою без необхідності отримувати дозвіл та сплачувати винагороду правовласникам за використання, що раніше вимагало дозволу.

Статус суспільного надбання може також стосуватися творів, які ніколи не охоронялися авторським правом (наприклад, ідеї, факти, офіційні документи – про що ми згадували в попередній статті) або творів, строк охорони яких сплив за законами країни походження до того, як вони потрапили на територію іншої країни. Суспільне надбання не означає, що твір став “нічийним”. Він просто належить суспільству загалом, і кожен член суспільства має рівне право використовувати його. Це важливий механізм для збереження культурної спадщини та сприяння подальшій творчості на основі вже існуючих творів.

2.2. Правові наслідки переходу твору у суспільне надбання

Головним правовим наслідком переходу твору у суспільне надбання є можливість його вільне використання будь-якими особами без отримання дозволу правовласника та без сплати винагороди. Це означає, що будь-хто може:

• Відтворювати твір (друкувати нові тиражі книг, копіювати музичні записи, робити фотографії картин).
• Розповсюджувати примірники твору.
• Публічно виконувати (грати музику на концерті, читати вірші на вечорі).
• Публічно показувати (демонструвати фільми, виставляти картини).
• Переробляти, адаптувати, аранжувати твір (наприклад, написати новий сценарій за класичним романом, створити аранжування музичного твору, зробити переклад).
• Доводити твір до загального відома (розміщувати в інтернеті).

Наприклад, твори Тараса Шевченка, Лесі Українки, класична музика Баха чи Моцарта, більшість творів світової літератури 19 століття та раніше, фотографії, зроблені понад 70 років тому авторами, чиї строки охорони спливли – все це є прикладами творів у суспільному надбанні в Україні (за умови дотримання правил розрахунку строку для конкретного автора/твору). Ці твори можна вільно видавати, виконувати, використовувати у нових творах тощо. Важливо, однак, пам’ятати, що хоча сам твір у суспільному надбанні, його конкретне виконання чи запис можуть охоронятись суміжними правами (про це ми поговоримо далі). Також назва твору може бути зареєстрована як торговельна марка, що накладає певні обмеження на її використання в комерційних цілях.

2.3. Немайнові права автора після переходу твору у суспільне надбання

При переході твору у суспільне надбання припиняється дія майнових прав автора. Це означає, що ніхто більше не має виключного права контролювати використання твору з економічною метою. Однак, особисті немайнові права автора, про які ми говорили раніше (право на визнання авторства, право на ім’я, право на цілісність твору), залишаються чинними назавжди і не переходять у суспільне надбання.

Це означає, що навіть використовуючи твір, який є суспільним надбанням, ви зобов’язані:

• Зазначати ім’я автора (якщо воно відоме). Наприклад, видаючи твір, слід вказувати, хто є його автором.
• Зберігати цілісність твору. Хоча адаптації та переробки творів у суспільному надбанні дозволені, будь-яке перекручення чи спотворення, що може зашкодити честі та репутації померлого автора, є неприпустимим. Наприклад, не можна публікувати твір зі значними змінами, видаючи його за оригінал автора, або використовувати твір у контексті, що принижує пам’ять автора.

Таким чином, суспільне надбання стосується лише економічного аспекту авторського права. Моральні права автора залишаються невідчужуваними та необмеженими у часі, підкреслюючи вічний зв’язок творця зі своїм творінням.

Розділ 3: Поняття та види суміжних прав

Окрім прав самих творців оригінальних творів (авторів), законодавство у сфері інтелектуальної власності також охороняє інтереси осіб та організацій, які роблять значний внесок у доведення цих творів до широкого загалу або у фіксацію та поширення виконань чи передач. Ці права називаються суміжними.

3.1. Визначення суміжних прав та їх відмінність від авторських

Суміжні права – це права, які надаються виконавцям, виробникам фонограм (аудіозаписів), виробникам відеограм (відеозаписів) та організаціям мовлення стосовно їхніх виконань, фонограм, відеограм та програм мовлення. Як видно з назви, ці права є “суміжними” до авторського права, оскільки вони часто стосуються об’єктів, що містять або пов’язані з об’єктами авторського права (наприклад, виконання музичного твору, запис пісні, трансляція фільму).

Головна відмінність суміжних прав від авторських полягає в об’єкті охорони та моменті виникнення прав. Якщо авторське право охороняє оригінальний твір науки, літератури чи мистецтва, створений автором, то суміжні права охороняють:

• Виконання (як творчу інтерпретацію твору або навіть фольклору).
• Фонограми/відеограми (як технічну фіксацію звуків чи зображень).
• Програми мовлення (як результат організаційної та технічної діяльності з підготовки та трансляції передач).

Приклад, який допомагає зрозуміти відмінність: композитор, який написав музику до пісні, є автором і має авторські права на музичний твір. Співак, який виконав цю пісню на концерті, є виконавцем і має суміжні права на своє виконання. Звукозаписна компанія, яка записала виконання співака на студії, є виробником фонограми і має суміжні права на цей запис. А радіостанція, яка транслювала запис пісні в ефірі, є організацією мовлення і має суміжні права на свою передачу. Як бачите, авторські та суміжні права можуть співіснувати щодо одного й того ж об’єкта (пісні), але належать різним суб’єктам і охороняють різні результати діяльності (творчість композитора, майстерність співака, фіксація звуку компанією, організація ефіру радіостанцією). Суміжні права є похідними від авторського права в тому сенсі, що їх здійснення не повинно порушувати авторські права на твір, що використовується (наприклад, співак не може виконувати пісню, а радіостанція транслювати запис без дозволу автора музики і тексту, якщо це вимагається законом).

3.2. Основні суб’єкти суміжних прав

Законодавство чітко визначає коло осіб та організацій, які є суб’єктами суміжних прав. До них належать три основні категорії:

• Виконавці: Це актори, співаки, музиканти, танцюристи, диригенти, режисери-постановники вистав та інші особи, які своєю творчою працею здійснюють виконання твору літератури, мистецтва чи фольклору. Наприклад, музикант, який грає на скрипці класичну сонату, або актор, який грає роль у виставі. Їхнє право стосується саме їхнього живого виконання або його запису.
• Виробники фонограм та виробники відеограм: Це фізичні або юридичні особи, які взяли на себе ініціативу та відповідальність за здійснення першого запису виконання або інших звуків (для фонограми) чи першого запису рухомих зображень із звуковим супроводом чи без нього (для відеограми). Наприклад, студія звукозапису, яка продюсувала запис музичного альбому (виробник фонограми), або кіностудія, яка здійснила перший запис фільму (виробник відеограми). Їхнє право стосується безпосередньо самого запису.
• Організації мовлення: Це радіо- та телевізійні організації, які здійснюють передачі програм для загального відома. Наприклад, телеканал, який транслює новинну передачу, або радіостанція, що веде прямий ефір концерту. Їхнє право стосується саме їхніх програм мовлення.

Ці суб’єкти відіграють ключову роль у доведенні творів та іншого контенту до аудиторії, і суміжні права надають їм правові інструменти для захисту своїх інвестицій та творчої праці.

3.3. Права кожного суб’єкта суміжних прав

Кожна категорія суб’єктів суміжних прав має свій власний набір виключних прав, які дозволяють їм контролювати використання об’єктів своїх суміжних прав:

• Права виконавців:
  • Право використовувати своє виконання (наприклад, дозволяти або забороняти його запис, включення до фонограми/відеограми).
  • Право фіксувати своє виконання, що не було раніше зафіксоване.
  • Право на публічне сповіщення (мовлення) свого виконання, що не було раніше сповіщене.
  • Право на отримання справедливої винагороди за деякі види використання їхнього виконання (наприклад, за публічне виконання чи публічне сповіщення фонограм, у яких зафіксовано їхнє виконання).
• Права виробників фонограм та відеограм:
  • Право на відтворення своєї фонограми або відеограми.
  • Право на розповсюдження примірників своєї фонограми або відеограми (шляхом продажу, оренди тощо).
  • Право на доведення своєї фонограми або відеограми до загального відома публіки таким чином, що її представники можуть здійснити доступ до запису з будь-якого місця і в будь-який час за власним вибором (наприклад, розміщення в онлайнових сервісах).
  • Право на отримання справедливої винагороди за деякі види використання фонограм (наприклад, за публічне виконання чи публічне сповіщення).
• Права організацій мовлення:
  • Право використовувати свої програми мовлення.
  • Право фіксувати свої програми мовлення.
  • Право на публічне сповіщення своїх програм шляхом ретрансляції іншою організацією мовлення.
  • Право на публічну демонстрацію своїх програм у місцях з платним входом.

Ці права дозволяють виконавцям, виробникам записів та мовникам контролювати, як їхня робота поширюється та використовується, забезпечуючи їм можливість отримувати дохід від своєї діяльності.

Розділ 4: Термін дії суміжних прав

Як і майнові авторські права, суміжні права не є необмеженими у часі. Вони також діють протягом певного строку, після закінчення якого об’єкти суміжних прав (виконання, фонограми, відеограми, програми мовлення) можуть використовуватися вільно (з певними застереженнями). Важливо знати ці строки, адже вони відрізняються від строку дії авторського права.

4.1. Строк дії прав виконавців

Права виконавців пов’язані з їхньою творчою інтерпретацією твору або фольклору. Строк охорони суміжних прав виконавців діє протягом 50 років. Цей строк починає відлік, як правило, з дати першої фіксації виконання у фонограмі чи відеограмі. Якщо ж виконання не було зафіксовано (наприклад, це було живе виконання на концерті, яке не записувалося), то строк охорони прав виконавця починає відлік з дати самого першого виконання.

Тобто, якщо музикант вперше записав виконання твору у студії 2025 року, його суміжні права на це конкретне виконання, зафіксоване у записі, діятимуть до кінця 2075 року. Якщо ж це було унікальне живе виконання, яке ніде не фіксувалося, і воно відбулося 2025 року, права на це конкретне виконання діятимуть також до кінця 2075 року. Це правило забезпечує правовий захист майстерності та творчої інтерпретації виконавця протягом значного періоду.

4.2. Строк дії прав виробників фонограм/відеограм

Права виробників фонограм та відеограм стосуються безпосередньо самих записів – технічної фіксації звуків чи зображень. Строк охорони суміжних прав виробників фонограм та відеограм також становить 50 років. Однак, початок відліку цього строку інший, ніж для виконавців.

Для виробника фонограми строк починає відлік з дати першої публікації фонограми. Публікацією вважається випуск в обіг примірників запису за згодою виробника (наприклад, випуск музичного альбому на CD, вінілі або його доступність на стримінгових платформах). Якщо фонограма не була опублікована, то строк охорони починає відлік з дати її першої фіксації.

Для виробника відеограми строк починає відлік з дати першої публікації відеограми (наприклад, вихід фільму в прокат, випуск на DVD, розміщення на відеосервісах). Якщо відеограма не була опублікована, строк охорони починає відлік з дати її першої фіксації.

Наприклад, якщо студія звукозапису вперше опублікувала музичний альбом (фонограму) у 2025 році, її права на цю фонограму діятимуть до кінця 2075 року. Це правило захищає інвестиції та працю, вкладені у створення якісного запису.

4.3. Строк дії прав організацій мовлення

Права організацій мовлення пов’язані з їхньою діяльністю з підготовки та трансляції програм. Строк охорони суміжних прав організацій мовлення також становить 50 років.

Цей строк починає відлік з дати першого публічного сповіщення програми мовлення. Публічним сповіщенням є перша трансляція програми радіостанцією чи телеканалом.

Наприклад, якщо телеканал вперше показав певну програму у 2025 році, його права на цю конкретну програму мовлення діятимуть до кінця 2075 року. Це право забезпечує охорону діяльності мовників щодо їхнього контенту та сигналів.

4.4. Особливості початку відліку строків дії суміжних прав

Як і у випадку з авторськими правами, для суміжних прав діє уніфіковане правило початку відліку строку охорони. Незалежно від того, яка подія є підставою для початку відліку (перша фіксація, перше виконання, перша публікація чи перше публічне сповіщення), 50-річний строк охорони починає відлік з 1 січня року, наступного за роком, в якому відбулася ця подія.

• Для прав виконавця: Якщо перша фіксація виконання відбулася 10 квітня 2025 року, 50 років відраховуються з 1 січня 2026 року.
• Для прав виробника фонограми/відеограми: Якщо перша публікація запису відбулася 1 грудня 2025 року, 50 років відраховуються з 1 січня 2026 року.
• Для прав організації мовлення: Якщо перше публічне сповіщення програми відбулося 25 червня 2025 року, 50 років відраховуються з 1 січня 2026 року.

Це правило є послідовним і дозволяє точно визначити дату закінчення строку дії суміжних прав для кожного об’єкта.

Розділ 5: Охорона суміжних прав

Розібравшись із поняттям суміжних прав, їхніми суб’єктами та строками дії, логічно постає питання: як саме ці права набуваються та які інструменти їх захисту існують?

5.1. Виникнення суміжних прав 

Важливою особливістю суміжних прав, що ріднить їх з авторським правом, є принцип їх виникнення. Суміжні права виникають автоматично в силу факту здійснення відповідної діяльності і не потребують для свого виникнення чи здійснення будь-якої реєстрації, іншого спеціального оформлення чи дотримання формальностей.

• Право виконавця виникає з моменту першого виконання твору чи об’єкта фольклору або першої фіксації виконання у фонограмі чи відеограмі.
• Право виробника фонограми виникає з моменту першої фіксації звуків.
• Право виробника відеограми виникає з моменту першої фіксації рухомих зображень (із звуковим супроводом чи без нього).
• Право організації мовлення виникає з моменту першого публічного сповіщення програми мовлення.

Наприклад, як тільки музикант виконав твір і цей виступ було зафіксовано на запису, у музиканта виникають суміжні права виконавця на це виконання, а у того, хто зробив запис – права виробника фонограми. Жодні документи чи звернення до державних органів на цьому етапі не потрібні. Цей принцип автоматичної охорони значно спрощує набуття суміжних прав.

5.2. Можливості реєстрації суміжних прав 

Незважаючи на автоматичний характер виникнення, законодавством України може передбачатися можливість державної реєстрації суміжних прав. Така реєстрація, якщо вона доступна, не є обов’язковою умовою для виникнення чи здійснення прав, але, як і у випадку з авторським правом, може слугувати важливим інструментом для засвідчення факту наявності прав та дати їх виникнення (дату фіксації, виконання, чи першого сповіщення).

Реєстрація суміжних прав, якщо здійснюється, може надати правовласнику додаткові докази його прав, що може бути корисним, наприклад, при укладанні договорів про використання об’єктів суміжних прав або у випадку їх порушення. Подібно до авторського права, державна реєстрація суміжних прав, якщо вона передбачена законодавством, не є обов’язковою для їх виникнення, але може слугувати додатковим доказом їх існування. Детальніше про те, як оформити авторське право та процедуру реєстрації авторських прав в україні для творів, а також загальне оформлення та захист авторських прав, ви можете дізнатись у нашій окремій статті “Як оформити авторське право в Україні у 2025 році”. Така реєстрація, якщо здійснюється, може засвідчуватися відповідним документом. Про документ, що видається при реєстрації авторського права – авторське свідоцтво – та його значення авторського свідоцтва, а також процедура отримання свідоцтва АП, читайте у нашій статті “Авторське свідоцтво: процедура отримання та значення документа”. На практиці, реєстрація суміжних прав в Україні є менш поширеною, ніж реєстрація авторського права, і процедури можуть відрізнятися залежно від об’єкта.

5.3. Захист суміжних прав: спільне та відмінне від захисту авторського права

Захист суміжних прав здійснюється багато в чому аналогічно захисту авторського права, проте має свої особливості, пов’язані з природою об’єктів охорони. Порушенням суміжних прав є будь-яке їх використання без дозволу правовласника, якщо такий дозвіл вимагається законом (наприклад, несанкціоноване копіювання фонограми, публічне виконання запису без виплати винагороди, ретрансляція програми мовлення без дозволу організації).

Спільне у захисті:

• Правова основа: Захист ґрунтується на Законі України “Про авторське право і суміжні права”.
• Методи захисту: Використовуються ті ж самі правові інструменти – досудове врегулювання спорів (надсилання претензій, переговори), судовий захист (подання позову до суду), заходи адміністративної та кримінальної відповідальності для порушників.
• Можливі вимоги: Позов до суду може включати вимоги про припинення порушення, відшкодування збитків (реальних збитків та упущеної вигоди) або виплату компенсації, вилучення та знищення контрафактних примірників.

Відмінне у захисті:

• Об’єкт захисту: При захисті суміжних прав доводиться право на конкретне виконання, запис чи програму мовлення, а не на оригінальний твір. Доказова база буде стосуватися фактів виконання, запису, публікації, сповіщення, а не факту створення твору.
• Суб’єкти захисту: Позов подає виконавець, виробник фонограми/відеограми або організація мовлення, а не автор оригінального твору (хоча вони можуть виступати співпозивачами або третіми особами у справах, пов’язаних з використанням творів, захищених суміжними правами).

Наприклад, якщо вашу фонограму незаконно розмістили в інтернеті, ви як виробник фонограми маєте право вимагати її видалення та компенсації. Якщо хтось незаконно використовує запис вашого виконання, ви як виконавець маєте право на захист. Хоча захист суміжних прав багато в чому схожий на захист авторського права, успіх залежить від правильного визначення порушеного права та належної доказової бази щодо об’єкта суміжних прав. 

Висновки

Протягом цієї статті ми детально розглянули, якою є тривалість охорони різних об’єктів інтелектуальної власності. З’ясували, що термін дії авторського права на твір за загальним правилом триває протягом життя автора та 70 років після його смерті, з певними винятками для співавторства, анонімних/псевдонімних та посмертно опублікованих творів. Після закінчення цього строку твори переходять у суспільне надбання, стаючи доступними для вільного використання (із збереженням немайнових прав автора).

Ми також познайомилися з поняттям суміжні права, які захищають інтереси виконавців, виробників фонограм/відеограм та організацій мовлення. Важливо розуміти, що строк охорони суміжних прав відрізняється від авторських і, як правило, становить 50 років, рахуючи від події, пов’язаної з фіксацією, виконанням, публікацією чи сповіщенням.

Чітке розрізнення понять авторського права та суміжних прав, а також знання конкретних строків охорони для кожного типу об’єктів є критично важливим. Це допомагає правомірно використовувати твори та об’єкти суміжних прав, укладати коректні договори та ефективно захищати свої права у разі порушень.

Нехай це розуміння стане вашим надійним орієнтиром у світі інтелектуальної власності!