Авторське право та суміжні права: чим вони відрізняються?

Авторське право та суміжні права – два поняття, які часто використовуються разом, і нерідко їх плутають. Хоча вони обидва стосуються сфери інтелектуальної власності, їх об’єкти та суб’єкти захисту різні. Розуміння цих відмінностей є ключовим для правильного застосування законодавства та захисту своїх прав. У цій статті ми розглянемо, чим відрізняються авторське право та суміжні права, кого захищає кожне з них, та наведемо практичні приклади для кращого розуміння. 

Розділ 1: Авторське право: захист творців

Авторське право – це основа захисту інтелектуальної власності для творців різноманітних творів. Воно надає авторам виключні права на використання своїх творінь та контролює способи їх розповсюдження. У цьому розділі ми детально розглянемо, що саме охороняє авторське право, які права автора воно гарантує, та хто саме є суб’єктом цього права. Розуміння цих фундаментальних аспектів допоможе авторам ефективно захищати свої твори та отримувати заслужену винагороду за свою творчу працю.

Підрозділ 1.1: Що охороняє авторське право?

Авторське право охороняє оригінальні твори літератури, науки і мистецтва, незалежно від їх призначення, виду, способу та форми вираження. Ключовим критерієм для захисту є оригінальність – твір має бути результатом творчої діяльності автора, а не копією чи запозиченням з інших джерел.

Ось деякі категорії творів, що охороняються авторським правом:

• Літературні твори: романи, вірші, статті, п’єси, сценарії, комп’ютерні програми тощо.
• Наукові твори: монографії, дисертації, наукові статті, доповіді тощо.
• Музичні твори: пісні, симфонії, опери тощо.
• Аудіовізуальні твори: фільми, телепередачі, відеокліпи тощо.
• Твори образотворчого мистецтва: картини, скульптури, графіка тощо.
• Фотографічні твори: фотографії, якщо вони є оригінальними за своїм композиційним рішенням, світловим оформленням тощо.
• Твори архітектури: будівлі, споруди, планування міст тощо.
• Хореографічні твори та твори пантоміми.
• Картографічні твори.
• Комп’ютерні програми та бази даних.

Права автора включають:

• Майнові права: право на відтворення, розповсюдження, публічний показ, імпорт, переклад тощо. Ці права можуть бути передані іншим особам за договором.
• Особисті немайнові права: право на авторство, право на ім’я, право на недоторканність твору тощо. Ці права є невідчужуваними та належать автору незалежно від майнових прав.

Важливо розуміти, що авторське право охороняє форму вираження твору, а не ідеї, теми, сюжети, методи, процеси, системи, способи, концепції, принципи, відкриття чи факти. Наприклад, ідея написати роман про кохання не охороняється авторським правом, але конкретний текст роману, написаний автором, є об’єктом захисту.

Охорона авторського права виникає автоматично з моменту створення твору і не потребує реєстрації чи інших формальностей. Проте, реєстрація об’єкта авторського права в УКРНОІВІ може бути корисною для підтвердження авторства та спрощення захисту прав у суді.

Підрозділ 1.2: Хто є суб’єктом авторського права?

Суб’єктами авторського права, тобто особами, яким належать права на твір, є автори – фізичні особи, творчою працею яких створено твір. Авторство є невід’ємним та невідчужуваним правом.

Хто може бути автором:

• Одна особа: У більшості випадків автором твору є одна особа.
• Співавтори: Якщо твір створено спільною творчою працею двох або більше осіб, вони є співавторами та володіють авторським правом спільно.
• Юридична особа: Юридична особа не може бути автором у прямому сенсі, але вона може володіти майновими правами автора на твір, якщо ці права були їй передані за договором (наприклад, трудовим договором).

Особливості визначення авторства:

• Презумпція авторства: Особа, вказана як автор на творі, вважається його автором, доки не доведено інше.
• Анонімні та псевдонімні твори: Автори анонімних та псевдонімних творів також мають авторське право. Якщо автор розкриває своє ім’я, він набуває всіх прав, пов’язаних з авторством.
• Службові твори: Якщо твір створено працівником у межах його службових обов’язків, майнові права на твір можуть належати роботодавцю, але особисті немайнові права завжди залишаються за автором.

Важливо розуміти, що авторство визначається фактом створення твору, а не його публікацією, реєстрацією чи іншими формальностями. Навіть якщо твір не опублікований, автор все одно має на нього повне авторське право.

Розділ 2: Суміжні права: захист виконавців, виробників фонограм тощо

Поруч із авторським правом існує окрема категорія прав інтелектуальної власності – суміжні права. Вони захищають не самих творців творів, а тих, хто доносить ці твори до публіки, вкладаючи свою працю та ресурси. У цьому розділі ми розберемося, що саме охороняють суміжні права, чим вони відрізняються від авторського права, і хто є суб’єктами цих прав. Зокрема, ми розглянемо права виконавців, виробників фонограм та організацій мовлення, які відіграють важливу роль у поширенні культурних цінностей.

Підрозділ 2.1: Що охороняють суміжні права?

Суміжні права – це права інтелектуальної власності, що відрізняються від авторського права та захищають інтереси виконавців, виробників фонограм, відеограм та організацій мовлення. Вони надають певний рівень контролю над використанням їхньої продукції та захищають від несанкціонованого копіювання та розповсюдження.

Кого захищають суміжні права:

• Виконавці: актори, співаки, музиканти, танцюристи та інші особи, які виконують твори. Суміжні права захищають їх виконання, навіть якщо сам твір (наприклад, пісня чи п’єса) вже є об’єктом авторського права.
• Виробники фонограм: компанії, що записують та видають музичні альбоми, аудіокниги тощо. Їхні права стосуються саме запису, а не музичного твору як такого.
• Виробники відеограм: компанії, що створюють та розповсюджують фільми, телепередачі та інші відеозаписи. Їхні права захищають відеозапис як аудіовізуальний продукт, окремо від авторського права на сценарій, музику тощо.
• Організації мовлення: радіо- та телекомпанії, що транслюють програми в ефір. Їхні права стосуються саме трансляції, а не контенту, що транслюється.

Суміжні права надають своїм суб’єктам виключне право дозволяти або забороняти:

• Виконавцям: запис їх виконання, відтворення запису, трансляцію виконання в ефір, публічний показ запису виконання.
• Виробникам фонограм: відтворення фонограми, розповсюдження примірників фонограми, її імпорт.
• Виробникам відеограм: відтворення відеограми, розповсюдження примірників відеограми, її прокат, трансляцію в ефір.
• Організаціям мовлення: ретрансляцію їхніх передач, фіксацію та відтворення фіксованих передач.

Важливо пам’ятати, що суміжні права тісно пов’язані з авторським правом, але є самостійними та незалежними. Наприклад, виконавець має суміжні права на своє виконання пісні, а автор пісні – авторське право на сам музичний твір. Обидва ці права існують одночасно та захищають різні аспекти одного й того ж культурного продукту.

Підрозділ 2.2: Хто є суб’єктом суміжних прав?

Суміжні права, як і авторське право, мають своїх конкретних суб’єктів — осіб, яким ці права належать. На відміну від авторського права, яке належить творцям творів, суміжні права захищають права тих, хто залучений до процесу донесення творів до публіки.

Суб’єктами суміжних прав є:

• Виконавці: Це артисти, музиканти, актори, співаки, танцюристи та інші особи, які представляють твори публіці. Важливо зазначити, що виконавцем може бути як одна особа, так і колектив.
• Виробники фонограм: Це юридичні особи, які здійснюють перший запис звуку твору. Слід розуміти, що йдеться саме про запис, а не про сам твір.
• Виробники відеограм: Аналогічно до виробників фонограм, це юридичні особи, відповідальні за першу фіксацію аудіовізуального твору.
• Організації мовлення: Це телерадіоорганізації, які здійснюють трансляцію радіо- та телепрограм. Захищається саме їх право на трансляцію, незалежно від змісту програм.

Важливі аспекти визначення суб’єктів:

• Передача прав: Суб’єкти суміжних прав можуть передавати свої майнові права іншим особам за договором. Наприклад, виконавець може передати право на використання запису свого виконання продюсеру.
• Термін дії прав: Суміжні права мають обмежений термін дії, який відрізняється від терміну дії авторського права.
• Захист прав: Суб’єкти суміжних прав мають право захищати свої права у випадку їх порушення, аналогічно до захисту авторського права.

Розуміння того, хто є суб’єктом суміжних прав, дозволяє чітко визначити, хто має право контролювати використання відповідних об’єктів та захищати свої інтереси у випадку їх порушення. Це є ключовим для ефективного функціонування індустрії розваг та забезпечення справедливої винагороди всім учасникам процесу створення та розповсюдження культурних цінностей.

Розділ 3: Ключові відмінності між авторським та суміжними правами

Хоча авторське право та суміжні права тісно пов’язані та обидва належать до сфери інтелектуальної власності, вони мають суттєві відмінності. Розуміння цих відмінностей є критично важливим для правильного застосування законодавства та ефективного захисту прав. У цьому розділі ми проведемо детальне порівняння авторського права та суміжних прав, розглянемо відмінності в об’єктах захисту, суб’єктах прав, строках дії та наведемо практичні приклади для ілюстрації ключових аспектів. Це допоможе вам чітко розрізняти ці два типи прав та орієнтуватися в правовому полі інтелектуальної власності.

Підрозділ 3.1: Об’єкт захисту

Одна з ключових відмінностей між авторським правом та суміжними правами полягає в об’єкті захисту. Авторське право захищає оригінальні твори літератури, науки і мистецтва, тоді як суміжні права охороняють виконання, фонограми, відеограми та передачі організацій мовлення.

Порівняльна таблиця:

• Авторське право: Захищає сам твір як результат творчої діяльності автора. Наприклад, текст роману, ноти музичного твору, код комп’ютерної програми.
• Суміжні права: Захищають не сам твір, а певні дії, пов’язані з його використанням та донесенням до публіки. Наприклад:
  • Виконання: інтерпретація актором ролі у п’єсі, виконання музикантом музичного твору.
  • Фонограма: запис виконання на матеріальному носії (CD, вінілова платівка, цифровий файл).
  • Відеограма: запис аудіовізуального твору (фільму, телепередачі).
  • Передача організації мовлення: трансляція радіо- чи телепрограми.

Приклад:

Уявіть собі пісню. Авторське право захищає мелодію та текст пісні, створені композитором та автором слів. Суміжні права захищають виконання цієї пісні співаком, запис цього виконання на CD (фонограму) та трансляцію цього запису на радіо (передачу організації мовлення).

Таким чином, авторське право та суміжні права захищають різні аспекти одного й того ж культурного продукту, забезпечуючи права як творців, так і тих, хто доносить їхню творчість до публіки. Розуміння цієї відмінності є фундаментальним для орієнтації в правовому полі інтелектуальної власності.

Підрозділ 3.2: Суб’єкти прав

Авторське право та суміжні права, хоч і захищають різні об’єкти, також відрізняються суб’єктами, яким ці права належать. Це важлива відмінність, яку необхідно розуміти для правильного застосування законодавства.

• Авторське право: належить автору твору – фізичній особі, творчою працею якої створено твір. У випадку співавторства, право належить всім співавторам спільно.
• Суміжні права: належать виконавцям, виробникам фонограм та відеограм, а також організаціям мовлення.

Детальніше:

• Автори – це творці оригінальних творів – письменники, композитори, художники, фотографи, програмісти тощо.
• Виконавці – це актори, співаки, музиканти, танцюристи та інші особи, які публічно представляють твори. Вони вкладають свою творчу індивідуальність у виконання, що й охороняється суміжними правами.
• Виробники фонограм та відеограм – це, як правило, компанії, що здійснюють запис та розповсюдження музики, фільмів та інших аудіовізуальних творів. Вони вкладають кошти та ресурси у створення та розповсюдження цих продуктів.
• Організації мовлення – це радіо- та телекомпанії, які здійснюють трансляцію програм.

Приклад:

Якщо взяти для прикладу музичний кліп, то авторське право на музику належить композитору, авторське право на текст пісні – автору слів, авторське право на відео – режисеру та оператору. Суміжні права на виконання пісні належать співаку, суміжні права на фонограму – звукозаписувальній компанії, суміжні права на відеограму – компанії, що зняла кліп, а суміжні права на трансляцію кліпу по телебаченню – телекомпанії.

Таким чином, авторське право та суміжні права захищають інтереси різних учасників процесу створення та розповсюдження творів. Розуміння цієї відмінності є важливим для визначення, хто саме має право контролювати використання твору та захищати свої права у випадку їх порушення.

Підрозділ 3.3: Строки дії прав

Ще одна важлива відмінність між авторським правом та суміжними правами полягає у строках їх дії. Ці строки відрізняються суттєво, що впливає на можливості використання творів та об’єктів суміжних прав після закінчення терміну охорони.

• Авторське право: Діє протягом усього життя автора та 70 років після його смерті. Після закінчення цього строку твір переходить у суспільне надбання і може вільно використовуватися будь-ким.
• Суміжні права:
  • Виконавці: 50 років, що обчислюються від дати першого запису виконання.
  • Виробники фонограм та відеограм: 50 років, що обчислюються від дати першого оприлюднення фонограми (відеограми), або, якщо оприлюднення не відбулося, від дати її першого запису.
  • Організації мовлення: 50 років, що обчислюються від дати першої трансляції.

Порівняльна таблиця:

Чому строки відрізняються?

Авторське право захищає результат творчої діяльності, який вважається унікальним внеском автора в культуру. Тривалий строк дії покликаний забезпечити автору та його спадкоємцям можливість отримувати винагороду за використання твору. Суміжні права, хоча і пов’язані з творчістю, більшою мірою захищають інвестиції та організаційні зусилля, тому термін їх дії коротший.

Після закінчення строку дії суміжних прав відповідний об’єкт (виконання, фонограма, відеограма, передача) також переходить у суспільне надбання. Це означає, що, наприклад, запис виконання може бути вільно використаний, навіть якщо авторське право на сам твір ще діє.

Розуміння строків дії авторського права та суміжних прав є важливим для правильного використання творів та об’єктів суміжних прав та уникнення порушень законодавства.

Підрозділ 3.4: Практичні приклади

Розглянемо декілька практичних прикладів, які допоможуть краще зрозуміти відмінності між авторським правом та суміжними правами у різних ситуаціях.

Приклад 1: Концерт класичної музики

• Авторське право: Належить композитору (або його спадкоємцям), якщо з моменту його смерті минуло менше 70 років, на музичний твір (наприклад, симфонію).
• Суміжні права:
  • Виконавця: Належать оркестру та диригенту, які виконують симфонію. Діють протягом 50 років з моменту запису виконання.
  • Виробника фонограми: Якщо концерт записується на CD, звукозаписувальна компанія отримує суміжні права на фонограму. Діють протягом 50 років з моменту її оприлюднення.

Приклад 2: Екранізація книги

• Авторське право: Належить автору книги (літературного твору).
• Суміжні права:
  • Виробника відеограми: Належать кіностудії, яка зняла фільм. Діють протягом 50 років з моменту оприлюднення фільму.
  • Виконавців: Належать акторам, які грають у фільмі. Діють протягом 50 років з моменту запису їхньої гри.
  • Організації мовлення: Якщо фільм транслюється по телебаченню, телеканал отримує суміжні права на трансляцію.

Приклад 3: Використання пісні в рекламі

• Авторське право: Належить автору музики та автору тексту пісні.
• Суміжні права:
  • Виконавця: Належить співаку, який виконав пісню.
  • Виробника фонограми: Належить звукозаписувальній компанії, яка випустила запис пісні.

У кожному з цих прикладів для використання об’єкта (музичного твору, фільму, пісні) необхідно отримати дозвіл від усіх правовласників:

• Від власників авторського права (авторів музики, тексту, літературного твору, режисера, оператора тощо).
• Від власників суміжних прав (виконавців, виробників фонограм та відеограм, організацій мовлення).

Ці приклади ілюструють, що авторське право та суміжні права існують паралельно і захищають різні аспекти одного й того ж результату інтелектуальної діяльності. Необхідно завжди враховувати обидва типи прав при використанні творів та об’єктів суміжних прав.

Висновок

Авторське право та суміжні права є важливими інститутами захисту інтелектуальної власності, що забезпечують баланс інтересів творців та осіб, які сприяють донесенню творів до широкої аудиторії. Хоча ці два види прав тісно пов’язані, вони мають суттєві відмінності щодо об’єктів та суб’єктів захисту, а також строків дії. Авторське право охороняє оригінальні твори, а суміжні права – виконання, фонограми, відеограми та передачі організацій мовлення. Розуміння цих відмінностей є необхідним для правильного застосування законодавства у сфері інтелектуальної власності та уникнення порушень прав авторів та суб’єктів суміжних прав. Для більш глибокого розуміння нюансів авторського права рекомендуємо звернутися до статті “Авторське право: як захистити свої твори в Україні?“. Пам’ятайте, що знання своїх прав та обов’язків є ключем до успішної діяльності у творчій сфері.